Гімназія імені Пантелеймона Куліша(Gimnaziya Kylisha) — загальноосвітній навчальний заклад у місті Борзна. Розташована в історичному будинку, у якому з 1912 року діяло Вище початкове училище (1824—1912 — повітове училище). Гімназія готує випускників з поглибленим вивченням предметів математичного та гуманітарного напрямків.

  1912 року в Борзні відкрито чоловічу гімназію. Цей державний навчальний заклад було збудовано міською управою. Архітектором став Білозерський Петро Іванович. На момент відкриття набрано лише початкові класи. Але вже в 1914 році працюють 1-5 класи, у яких навчалося 190 учнів.

   Першим директором гімназії став Лікоть Олександр Васильович. А вчителем малювання працював Андроник Лазарчук, який відомий Україні як талановитий художник. Його роботи неодноразово експонувалися в Києві. У ті роки в гімназії мали змогу навчатися лише діти з заможних родин. Одиниці бідняків здобували освіту на кошти громадськості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    У 1919 р. у приміщенні гімназії відкрилася школа ІІ ступеня. У 1920 р. реорганізована в профтехшколу з соціально-економічним, педагогічним та механіко-будівельним відділами. У грудні 1921 р. профтехшкола реорганізована в Вищі педагогічні трьохрічні курси. 31 вересня 1924 року в будинку педкурсів почала працювати Борзнянська семирічна школа № 2. Її директорами були П. М. Блохін, В. Я. Дорошенко, А. Г. Шкарупа, П. Ф. Ругиця. У 1934 р. школу реорганізовано в середню. Їй присвоєно ім'я Т. Г. Шевченка.

      Роки німецької окупації внесли свої корективи в історію розвитку гімназії. Німці перетворили храм науки на казарму. Їхніми ж силами було пошкоджено будинок, знищено багату бібліотеку, навчальні кабінети, шкільні меблі.

     Населенню міста все-таки вдалося зберегти дещо зі шкільного майна. Його ж силами після звільнення міста від фашистів вдалося реставрувати приміщення. Учні та вчителі об'єдналися в повоєнний час та за підтримки місцевого колгоспу спромоглися продовжити роботу навчального закладу. Тому вже 1943 року почала функціонувати Борзнянська середня загальноосвітня школа № 2. Директорами закладу були: П. Ф. Ругиця, І. С. Чмига, Г. Т. Усенко, К. М. Нечипоренко, В. П. Оліфір, М. Є. Волошин, Л. Я. Тисик, П. О. Литвиненко, О. І. Антоненко, А. С. Глотка, Т. В. Гринь. Того ж року керівництво відбудованого навчального закладу допомагає в підготовці до відкриття дитячого будинку. Це був притулок для дітей-сиріт, чиї батьки загинули на фронті.

     З 1981 по 2000 рр. у гімназії навчаються початкові класи Борзнянської середньої школи. Швидкоплинною рікою промайнули роки. Але вона завжди була сповнена гомоном дітвори, бачила блиск юних очей, чула дріботіння ніг шкільними коридорами.  

   Майже через століття гімназія імені Пантелеймона Куліша знову засяяла яскравою зіркою в сузір'ї гімназій, коледжів, ліцеїв. Свій статус поновила в 2000 році, як заклад для обдарованих дітей. Урочисте відкриття навчального закладу стало справжнім святом для всього міста. У ньому взяли участь: начальник управління освіти й науки Чернігівської обласної державної адміністрації В. М. Бикович, наші земляки — заступник голови Міжнародного благодійного фонду ім. П. Куліша Леся Омнівська, відомий народний лікар Н. Зубницька, народний художник України Петро Басань, письменник В. Яворівський. Директор гімназії Рябоштанова Анна Євгенівна радо вітала гостей.

     Духовний наставник юних гімназистів — Пантелеймон Куліш, видатний письменник, історик, фольклорист, учений, перекладач.

 

 

​

 

 

 

 

 

 

 

     А дороговказом у житті кожного вихованця стали його слова «Нехай не гасне світ науки». Виконуючи заповіти духовного наставника, педагоги перетворили заклад на осередок культури, освіти, розуму, інтелігентності, намагаються створити Школу майбутнього у європейському розумінні цього слова. У 2009 р. закладу присвоєно ім'я Пантелеймона Куліша. Гімназія забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку обдарованих та здібних дітей. Високий кадровий потенціал значні успіхи в навчально-виховній діяльності, творча атмосфера в колективі, сучасні освітні потреби спонукали педагогічний колектив до пошуку нової освітньої моделі, яка б мала стати лабораторією для розкриття особистості, де учень міг би самореалізуватися та самовизначитися.